Наукові праці. Кафедра акушерства та гінекології № 3
Permanent URI for this collectionhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/31733
Browse
27 results
Search Results
Publication Перспективи вивчення деяких електрофізіологічних параметрів у діагностиці затримки росту плода(ВБ "Заславський", 2023-11-13) Лахно, Ігор Вікторович; Мартиненко, Олександр; Раймонді, Жанфранко; Шульгін, ВячеславЗатримка росту плода є клінічним синдромом, що має несприятливі проєкції як на перинатальні наслідки, так і на здоров’я людини в дорослому житті. Традиційні підходи до діагностики цього синдрому базуються на ультразвуковій біометрії та доплерометрії матково-плацентарного і плодо-во-пуповинного кровотоку. Апаратура, яка використовується для таких досліджень, є дуже дорогою, а підготовка кваліфікованого спеціаліста займає тривалий час. Неінвазивна електрокардіографія дає мож-ливість оцінювати показники варіабельності серцевого ритму плода і морфологічні параметри комплексу pQRST. Метою роботи було встановлення показників варіабельності серцевого ритму і морфологічних параметрів за даними неінвазивної електрокардіографії плода, які можна використати для діагностики затримки росту плода. Матеріали та методи. У роботі взяли участь 220 вагітних жінок віком від 18 до 40 років у терміни 24–41 тиждень. Усіх обстежених пацієнток було розподілено на дві групи. До І групи було віднесено 108 жінок із затримкою росту плода, а до ІІ групи — 112 вагітних зі здоровими плодами. Реєстрацію електрокардіограми плода здійснювали в абдомінальному відведенні протягом 30–60 хвилин. Результати. Проведена робота дозволила встановити наявність статистично вірогідних змін деяких показників варіабельності серцевого ритму на тлі затримки росту плода: SI, TP, AC/DC, LF, співвідно-шення LF/HF, а також параметрів морфології: тривалості QTc, ширини комплексу QRS і співвідношення T/QRS. Отримані дані демонстрували порушення вегетативної регуляції на тлі затримки росту плода і відображали напругу регуляторних систем, а саме ступінь домінування активності центральних меха-нізмів регуляції над автономними. Порушення процесів де- і реполяризації були наслідком ремоделювання міокарда плода під впливом ішемії. Висновки. Розробка алгоритмів діагностики затримки росту плода за допомогою неінвазивної електрокардіографії потребує подальшого тестування таких показників: SI, TP, AC/DC, LF, LF/HF, тривалості QTc, ширини комплексу QRS і співвідношення T/QRS.Publication Значення деяких показників варіабельності серцевого ритму у діагностиці затримки росту плода(Publishing House Professional Event, 2023-11-04) Лахно, Ігор Вікторович; Мартиненко, Олександр; Жанфранко, Раймонді; Шульгін, ВячеславЗатримка росту плода (ЗРП) є однією з найбільш серйозних проблем у сучасній перинатології. Ця патологія призводить не лише до погіршення перинатальних наслідків, а й значно підвищує захворюваність у дорослому віці. Відомо, що ЗРП супроводжується його сповільненим «неврологічним дозріванням». Це проявляється у зниженні автономної нервової регуляції за даними вивчення варіабельності серцевого ритму (ВСР) плода. Мета дослідження: вивчення ВСР у плодів з нормальними біометричними показниками порівняно з аналогічними параметрами на тлі ЗРП. Матеріали та методи. Було обстежено 47 вагітних, які мали плоди із нормальними біометричними показниками (І група) і 33 пацієнтки із ЗРП (ІІ група). Вивчення ВСР плода проводили шляхом оброблення R–R-інтервалів, отриманих за допомогою неінвазивної електрокардіограми (ЕКГ), що включало такі показники ВСР: STV (short term variations – короткотривалі варіації), LTV (long term variations – довготривалі варіації), AC/DC (acceleration capacity/deceleration capacity – схильність до акцелерацій/схильність до децелерацій), TP (total power – загальна потужність), SI (stress index – стресовий індекс), SDNN (standard deviation of normal to normal intervals – стандартне відхилення середніх значень інтервалів NN), EnRE (ентропія часового ряду), D2 (кореляційна розмірність часового ряду), Z (часова незворотність) і FL (fuzzy logic – показник міри нечіткої логіки, інтегральний показник ВСР). Результати. Отримані дані свідчать, що показники ВСР плода були знижені у пацієнток із ЗРП. Це свідчить про можливість їхнього застосування у скринінгових програмах щодо порушення внутрішньоутробного живлення і травлення плода. Результати дослідження дають змогу вважати, що здатність до акцелерацій частоти серцевих скорочень певним чином зберігається й на тлі ЗРП. Це може свідчити про дуже давню філогенетичну природу реакції серцевої системи плода на його рухову активність. Проте децелерації, за даними вивчення DC, є характерними для ЗРП. Можливо, що неінвазивна ЕКГ плода може стати корисним додатковим методом дослідження у сучасному арсеналі лікаря перинатальної медицини. Висновок. Отже, розроблення алгоритмів діагностики ЗРП потребує визначення таких показників ВСР: STV, LTV, DC, TP, SI, SDNN, D2, Z, FL. Ці біофізичні маркери ЗРП можуть бути використані у якості скринінгової програми в умовах відсутності доступу до якісної ультразвукової діагностики або бути цінним доповненням до існуючих перинатальних стратегій.Publication Профілактика артеріальної гіпертензії у жінок з синдромом полікістозних яєчників – міждисциплінарний підхід(2020-06-01) Лахно, Ігор ВікторовичСерцево-судинні захворювання є однією з найактуальніших медикосоціальних проблем сьогодення внаслідок значної та зростаючої їх розповсюдженості, а також прогресуючого їх «омолодження». Згідно з сучасними українськими популяційними дослідженнями, на артеріальну гіпертензію страждає третина населення, серед яких 5 млн є особами працездатного віку. Серед багатьох захворювань людини артеріальна гіпертензія займає особливе місце. Це обумовлено широким спектром факторів ризику підвищення артеріального тиску, чисельними патогенетичними механізмами розвитку артеріальної гіпертензії, а також віковими та гендерними особливостями даної патології. Нейрогуморальна регуляція артеріального тиска має певні відмінності у жіночому і чоловічому організмах. Оскільки функціонування жіночої репродуктивної системи має чітку ієрархічну організацію, то необхідно розглянути основні механізми регуляції, що забезпечують участь яєчників у процесах життєдіяльності.Publication Корекція порушень ліпідного обміну у вагітних із прееклампсією(Медкнига, 2023-05) Грищенко, Ольга; Лахно, Ігор ВікторовичПрееклампсія (ПЕ) є одним із тяжких ускладень вагітності, що виникає на тлі генералізованого судинного спазму і призводить до синдрому поліорганної недостатності матері та дистресу плода. Метою дослідження було вивчення ліпідного метаболізму в жінок із ПЕ на тлі використання комплексного препарату, що містить есенціальні фосфоліпіди та метіонін. Усього було обстежено 262 вагітні. Основну групу (ІІІ) становили 154 вагітні з ПЕ різного ступеня тяжкості. Група (ІІ) порівняння нараховувала 36 пацієнток, що в II триместрі мали біофізичні та біохімічні чинники ризику ПЕ. У контрольній групі було 72 практично здорові жінки з фізіологічною гестацією. Жінкам із ПЕ в основній групі додатково до антигіпертензивних препаратів призначали Еслідин по 2 апсули тричі на добу. Визначали стан ліпідного обміну, системи перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи захисту. Результати вивчення показників ліпідного обміну дозволяють вважати, що в патогенезі ПЕ значну роль відіграє дисліпідемія, що призводить до ендотеліальної дисфункції та атерогенезу. Порушення обміну жирів у печінці було пов’язано з оксидативним стресом. Отримані дані демонстрували, що в пацієнток із ПЕ легкого і середнього ступеня захворювання мало пізню маніфестацію, а ПЕ тяжкого ступеня розпочиналася у більш ранньому терміні. При цьому порушення ліпідного метаболізму мали більш контрольований характер на тлі ПЕ легкого і середнього ступеня. Вірогідну динаміку коефіцієнта атерогенності було відзначено в жінок із ПЕ легкого і середнього ступеня, що становив відповідно 3,2±0,8 і 3,6±1,0 (p<0,05). Таким чином, у жінок із ПЕ легкого і середнього ступеня призначення препарату Еслідин мало гіполіпідемічну дію, чого не встановлено в пацієнток із ПЕ тяжкого ступеня.Publication Менеджмент вагітних із прееклампсією з позицій акушерської гемостазіології(Trilist, 2023-05-01) Грищенко, Ольга; Лахно, Ігор ВікторовичПрееклампсія – це захворювання, що супроводжується виникненням артеріальної гіпертензії та порушенням функцій внутрішніх органів у ІІ половині вагітності. Коагулопатія споживання, що виникає в жінок із прееклампсією, робить наголос не лише на підвищеному ризику тромбозу, а й на можливій гіпокоагуляції. Підвищена активність протеаз обумовлює зростання фібринолітичної активності. Метою роботи було дослідження клінічної ефективності препарату Транексам для профілактики кровотечі в пологах у жінок із прееклампсією. Всього було обстежено 92 вагітні жінки. Основну групу (ІІІ) склали 34 вагітні з прееклампсією різного ступеня тяжкості, яким додатково до антигіпертензивних препаратів одночасно з початком заходів із індукції пологів призначали Транексам по 2 таблетки (500 мг) тричі на добу перорально. Група порівняння (ІІ) нараховувала 32 пацієнтки з прееклампсією, які отримували традиційну терапію. До контрольної групи (І) увійшли 26 практично здорових жінок у ІІІ триместрі з фізіологічним перебігом вагітності. Вивчення коагуляційного гемостазу дозволило встановити наявність підвищення його активності з формуванням коагулопатії споживання і зменшенням рівня ендогенних антикоагулянтів у жінок із прееклампсією. Встановлені особливості жінок із прееклампсією, можливо, були пов’язані із вродженою або набутою тромбофілією, синдромом системної запальної відповіді і оксидативним стресом. Комплексна терапія жінок із прееклампсією не лише підтримувала реологічні властивості крові, а й була спрямована на профілактику еклампсії, передчасного відшарування нормально розташованої плаценти і антенатальної загибелі плоду. Проведене лікування сприяло запобіганню тромботичних ускладнень і підтриманню процесів мікроциркуляції. Однак використання антикоагулянтів не мало змоги протидіяти системним порушенням, пов’язаним із ендотеліальною дисфункцією, «гуморальним протеазним вибухом», оксидативним стресом і ураженням печінки. Профілактичне застосування препарату Транексам у жінок з прееклампсією знижувало ризик виникнення кровотечі в пологах і післяпологовому періоді більше, ніж у 4 рази. Тому попереджувальне пероральне використання препаратів транексамової кислоти має всі підстави для широкого впровадження в акушерську клінічну практику.Publication Актуальні питання менеджменту пацієнток із запальними захворюваннями органів малого таза(ДУ "Нац. ін-т фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України" ; Громад. Спілка "Асоц. з інтенсивного лікування інфекційних захворювань", 2023-05-08) Лахно, Ігор ВікторовичОбґрунтування. Запальні захворювання органів таза (ЗЗОТ) трапляються у 12-13 % жінок молодого віку, 65-70 % амбулаторних і 30 % стаціонарних пацієнток із гінекологічними хворобами. Наслідками ЗЗОТ є неплідність, синдром хронічного тазового болю, порушення менструальної функції тощо. Лікування ЗЗОТ є мультидисциплінарною проблемою на межі компетенцій гінеколога, уролога та венеролога. Мета. Охарактеризувати сучасне лікування ЗЗОТ. Матеріали та методи. Аналіз літературних джерел із цього питання; власне дослідження з вивчення ефективності схеми лікування ЗЗОТ за допомогою Реосорбілакту («Юрія-Фарм») і препарату левофлоксацину й орнідазолу (Грандазол, «Юрія-Фарм»). В основній групі додатково призначалися флуконазол, диклофенак, піхвові ванночки з Декасаном («Юрія-Фарм»). Лікування тривало 7 днів. Терапія групи порівняння включала цефтріаксон, метронідазол, диклофенак, доксициклін, флуконазол, хлоргексидин. Результати та їх обговорення. Хронічні ЗЗОТ часто мають латентний перебіг. Із них 70 % спричинені специфічною флорою (Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrheae, анаеробами, грамнегативними бактеріями). Зростає частота змішаних полімікробних процесів і поліхіміорезистентності. Наявність бактеріального вагінозу дає можливість інфекціям постійно рецидивувати. Патогени, що спричиняють ЗЗОТ, можуть зумовлювати й екстрагенітальні патологічні стани (перигепатит, синдром Рейтера, ентерит, коліт, холецистит). Діагностичними критеріями ЗЗОТ є біль у ділянці придатків або за зміщення шийки матки при бімануальному дослідженні, лихоманка, лейкорея й менорагія. За підозри на ЗЗОТ необхідно виконати бімануальне дослідження та виключити гострий апендицит. Для виключення тубооваріальної пухлини й диференційної діагностики з хворобами кишківника чи сечової системи слід виконати ультразвукове дослідження чи комп’ютерну томографію. Етіологічний діагноз потребує мікробного й молекулярного дослідження вмісту піхви та шийки матки. Терапією першої лінії неускладнених ЗЗОТ виступають фторхінолони з метронідазолом упродовж 14 днів. Хронічне запалення не має механізмів самостійного завершення й може тривати роками та десятиріччями. У гінекології хронічні запалення поділяються на інфекційний, алергічний та автоімунний типи. Для пацієнток із рецидивуванням хронічних ЗЗОТ характерними є мікст-інфекції та формування біоплівок, алергізація, низька ефективність роботи імунних клітин. Із метою подолання поліхіміорезистентності патогенів доцільно застосовувати ефективні препарати гідродинамічної дії, що можуть виконувати роль гідропровідника антибактерійного засобу, покращувати мікроциркуляцію у вогнищі запалення, оптимізувати венозну гемодинаміку та лімфодренаж. Ці властивості мають препарати сорбітолу, котрий, окрім того, підвищує тропність фторхінолонів до грампозитивних мікроорганізмів і має бактеріостатичну дію. У власному дослідженні було виявлено, що підвищення індексу резистентності яєчникових артерій асоціювалося зі збільшенням інтенсивності болю внизу живота, патологічними виділеннями з піхви та лихоманкою, що обґрунтовує доцільність застосування вазоактивних засобів у лікуванні ЗЗОТ. У групі лікування Реосорбілактом і Грандазолом нормалізація клініко-лабораторних показників мала місце в 100 % жінок, а у 12,1 % учасниць контрольної групи результат було розцінено як недостатній, що потребувало заміни антибіотика та продовження терапії. Висновки. 1. У жінок зі ЗЗОТ спостерігається зв’язок кровоплину в яєчникових артеріях із вираженістю клініки ЗЗОТ, що обґрунтовує доцільність застосування гемодинамічних засобів. 2. Покращення внутрішньотазової гемодинаміки на тлі терапії Реосорбілактом було запорукою для успішного застосування Грандазолу. 3. Сумісне призначення Реосорбілакту та Грандазолу є перспективним методом емпіричної терапії ЗЗОТ.Publication Ведення вагітних з прееклампсією після пологів(2023-05-15) Лахно, Ігор ВікторовичПрееклампсія виникає лише у людини під час другої половини вагітності або у післяпологовий період, характеризується розвитком артеріальної гіпертензії та призводить до синдрому поліорганної недостатності. Відомо, що майже третина випадків еклампсії виникає у післяпологовий період. Пацієнтки з прееклампсією потребують проведення ретельного моніторингу артеріального тиску (АТ) і призначення антигіпертензивних засобів після пологів. Патогенез і тактика ведення породіль з прееклампсією, що виникла у пуерперії de novo, не досить вивчені. Найбільший ризик виникнення інсульту після пологів залишається протягом 10 діб. Під час маніфестації прееклампсії після пологів дуже важливим є своєчасний початок використання антигіпертензивних препаратів. Препарати першої лінії слід використовувати не пізніше 30 - 60 хв від моменту встановлення діагнозу тяжкої прееклампсії для запобігання крововиливу у мозок. Для швидкого зниження АТ застосовують лабеталол або гідралазин. Сублінгвальне застосування ніфедипіну також може вважатися терапією першої лінії. Використання сульфату магнію необхідно для профілактики судом у пацієнток з прееклампсією тяжкого ступеня. На тлі нападу еклампсії розчин сульфату магнезії починають вводити внутрішньовенно у дозі 4 - 5 г протягом 15 - 20 хв, а потім продовжують інфузійне введення у дозі 1 г на годину протягом доби. Кюретаж матки також є можливим засобом для зниження АТ у жінок із прееклампсією. На сьогодні немає достатніх даних про безпеку його використання з позицій ризиків, пов'язаних з наркозом, можливою перфорацією матки та поширенням інфекції на тлі ендометриту. Однак кюретаж слід проводити під час кесарева розтину жінкам з прееклампсією. Наведено власне спостереження синдрому системної запальної відповіді, що виник у жінки з вихідною прееклампсією легкого ступеня вже після пологів. Післяпологовий ендоміометрит, який був спричинений стрептококом групи В, мав відігравати тригерну роль у прогресуванні прееклампсії. Проблема поліхіміорезистентності призвела до нездатності традиційних антимікробних засобів запобігти дисемінації інфекції після кюретажу. Синдром системної запальної відповіді зумовив посилення тяжкості прееклампсії і розвиток поліорганної недостатності.Publication Ефективність превентивних методів та їх комбінацій у профілактиці передчасних пологів(Планета-Принт, 2023-05-03) Грищенко, Ольга; Коровай, Сергій Вікторович; Лахно, Ігор ВікторовичПрогнозування і профілактика передчасних пологів є значною проблемою сучасного акушерства. Перспективним є використання ультразвукової цервікометрії та індексу плацентарного ангіоґенезу для прогонозування передчасних пологів. Метою роботи було вивчення ефективності використання серкляжу, песарію, інтравагінального прогестерону або їх комбінацій у профілактиці передчасних пологів. Усього було обстежено 292 вагітні. Іх було розподілено на кілька груп відповідно до результатів вивчення довжини шийки матки та рівня співвідношення між плацентарним фактором росту (placental growth factor, PlGF) та fms-подібною тирозинкіназою (sFlt-1). До I групи були віднесені жінки з негативним результатом скринінгу. У інших групах були жінки з «короткою» шийкою та порушеним ангіоґенезом у плаценті. У ІІ групі спостерігалися жінки, яким проводили серкляж. У ІІІ групі — вводили песарій; ІV групі призначали інтравагінальний прогестерон; у V використовували серкляж і песарій; а у VІ — серкляж і прогестерон інтравагінально. Вагітність завершилася терміновими пологами у 159 пацієнток, а передчасно народили 133 жінки. Серед пацієнток, які мали позитивні результати скринінгу на невиношування, застосування превентивних заходів або їх комбінацій мало досить рівні результати. Проте найбільшу ефективність продемонструвало застосування прогестерону та цервікального серкляжу. Деякими обмеженнями в цій роботі були невеликий обсяг вибірки та відсутність інформації про використання антикоагулянтних, дезагрегантних і токолітичних засобів у обстежених жінок.Publication Патогенетичне обгрунтування методів профілактики передчасних пологів(Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2023-05-03) Грищенко, Ольга; Коровай, Сергій Вікторович; Лахно, Ігор ВікторовичВивчення патогенезу передчасних пологів – одне з важливих завдань сучасного акушерства. Це дозволяє розробити науково-обгрунтовану програму прогнозування та профілактики цього ускладнення вагітності. Метою роботи було вивчення показників імунної системи та обміну речовин сполучної тканини у жінок з передчасними пологами. Матеріали та методи. Було обстежено 227 вагітних жінок, 190 з яких мали клінічні ознаки загрози передчасних пологів. До I групи залучено 48 жінок з загозою невиношування вагітності, що завершилась пологами у термінах від 23 до 27 тижнів. У II групі під спостереженням знаходилось 142 жінки з загрозою невиношування вагітності в термінах від 28 до 36 тижнів. До III групи увійшли 37 жінок з фізіологічним перебігом вагітності, що завершилась пологами без ускладнень у термінах 38-41 тиждень. Було проведено вивчення кількості лімфоцитів та їх субпопуляцій, вміст метаболітів сполучної тканини у крові обстежених. Результати та обговорення. У жінок I групи по відношенню до жінок III групи відмічалось вірогідне (р<0,001) зниження в крові відносного рівня CD3+-маркера Т-лімфоцитів у середньому на 23 %, що дозволяє припустити наявність імунодефіциту та розглядати як стресову реакцію організму. У жінок з передчасними пологами у термін гестації 28-36 тижнів (II група) відносний рівень у крові CD3+, навпаки, незначно, але вірогідно (р=0,014) збільшувався по відношенню до жінок з фізіологічним перебігом вагітності в середньому на 13 %. Суттєве зниження імунорегуляторного індексу у жінок I групи пов’язано з пригніченням Т-хелперної складової та підкреслює наявність імуносупресії Т-клітинного типу. Зниження індексу у жінок II групи відбувалося на користь цитотоксичних Т-лімфоцитів. Висновки. Проведена робота підтверджує думку Р. Ромеро про роль імунного «відторгнення» у ІІІ триместрі, пов’язаного з несумісністю матері та плода за системою HLA. У жінок I групи при порівнянні з жінками III групи спостерігалося більш виражене підвищення в сироватці крові вільного оксипроліну – маркеру розпаду колагену, ніж зв’язаного оксипроліну – маркеру синтезу колагену. У жінок II групи також спостерігається одночасне збільшення рівня двох фракцій оксипроліну, але більш виражене для білковозв’язаної фракції. Це дає змогу вважати, що порушення обміну основних речовин сполучної тканини призводить до руйнування колагенового матриксу шийки матки та її вкорочення. Проведені дослідження дають змогу вважати, що для профілактики недостатності обтураторної функції шийки матки у ІІ триместрі на тлі порушень метаболізму в сполучній тканині слід застосовувати серкляж або песарій. Використання прогестерону є доцільним з позицій профілактики синдрома «короткої шийки», а також можливого імуносупресорного ефекта останнього. Встановлені ознаки аутоімунних процесів потребують проведення скринінга на антифосфоліпідний синдром та призначеня, у разі його підтвердження, антикоагулянтів.Publication Підвищення ефективності прогнозування передчасних пологів(Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2023-05-03) Коровай, Сергій Вікторович; Лахно, Ігор ВікторовичРезюме. Порушення плацентації певним чином відіграють важливу роль у патогенезі великих акушерських синдромів. Тому привертає увагу можливість застосування біохімічних показників рівня плацентарного фактору росту (placental growth factor, PlGF) та fms-подібної тирозинкінази (sFlt-1) для прогнозування передчасних пологів. Метою роботи була розробка критеріїв прогнозування передчасних пологів на підставі сумісного використання ультразвукової цервікометрії та концентрації PlGF і sFlt-1. Матеріали та методи. Усього було обстежено 227 вагітних жінок, у 190 з яких відбулися передчасні пологи. До I групи залучено 48 жінок з загрозою невиношування вагітності, що завершилась пологами у термінах від 23 до 27 тижнів. У II групі під спостереженням знаходилось 142 жінки з загрозою невиношування вагітності в термінах від 28 до 36 тижнів. До III групи увійшли 37 жінок з фізіологічним перебігом вагітності, що завершилась пологами без ускладнень у термінах 38-41 тиждень. Усім залученим до роботи пацієнткам у терміні 16 тижнів проводили ультразвукову цервікометрію на апараті Voluson 730 (GE Healthcare, USA), а також вивчали концентрацію у сироватці крові PlGF та sFlt-1 методом електрохмілюмінісцентного імуноаналізу за допомогою аналізатора Cobas e411 (Roche diagnostics, Швейцарія). Результати. У ході дослідження виявлено вірогідне (р < 0,001) зниження в сироватці крові усередненої концентрації PlGF на 65 % на тлі підвищення рівня sFlt-1 на 93 % у жінок з перериванням вагітності в ранні терміни – 23–27 тижнів (I група) по відношенню до жінок з неускладненою вагітністю. У жінок з передчасними пологами у термін гестації 28–36 тижнів (II група) спостерігалась аналогічна тенденція змін: рівень PlGF вірогідно (р = 0,014) знижувався в середньому на 68 % по відношенню до жінок з фізіологічним перебігом вагітності. У жінок I групи значення співвідношення sFlt-1/PlGF перевищували (р < 0,001) значення пацієнток III групи в 14 разів. Але ще більш виражений дисбаланс ангіогенних факторів спостерігався у жінок II групи – в середньому в 16 разів. Для прогнозування передчасних пологів було використано два основних маркера: вкорочення шийки матки за даними ультразвукової цервікометрії менше 30 мм, а також співвідношення sFlt-1/PlGF більше 50 ум. од. Відношення шансів (ВШ) передчасних пологів у разі використання лише довжини шийки матки складало 34,133 (95 % довірчий інтервал – 12,308–94,660). ВШ у разі комбінованого використання даних цервікометрії та показників ангіогенезу було 148,750 (95 % довірчий інтервал – 33,243–665,593). Висновки. Використання додаткового біохімічного маркеру значно підвищило точність прогнозування передчасних пологів.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »