Актуальні питання менеджменту пацієнток із запальними захворюваннями органів малого таза

Abstract

Обґрунтування. Запальні захворювання органів таза (ЗЗОТ) трапляються у 12-13 % жінок молодого віку, 65-70 % амбулаторних і 30 % стаціонарних пацієнток із гінекологічними хворобами. Наслідками ЗЗОТ є неплідність, синдром хронічного тазового болю, порушення менструальної функції тощо. Лікування ЗЗОТ є мультидисциплінарною проблемою на межі компетенцій гінеколога, уролога та венеролога. Мета. Охарактеризувати сучасне лікування ЗЗОТ. Матеріали та методи. Аналіз літературних джерел із цього питання; власне дослідження з вивчення ефективності схеми лікування ЗЗОТ за допомогою Реосорбілакту («Юрія-Фарм») і препарату левофлоксацину й орнідазолу (Грандазол, «Юрія-Фарм»). В основній групі додатково призначалися флуконазол, диклофенак, піхвові ванночки з Декасаном («Юрія-Фарм»). Лікування тривало 7 днів. Терапія групи порівняння включала цефтріаксон, метронідазол, диклофенак, доксициклін, флуконазол, хлоргексидин. Результати та їх обговорення. Хронічні ЗЗОТ часто мають латентний перебіг. Із них 70 % спричинені специфічною флорою (Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrheae, анаеробами, грамнегативними бактеріями). Зростає частота змішаних полімікробних процесів і поліхіміорезистентності. Наявність бактеріального вагінозу дає можливість інфекціям постійно рецидивувати. Патогени, що спричиняють ЗЗОТ, можуть зумовлювати й екстрагенітальні патологічні стани (перигепатит, синдром Рейтера, ентерит, коліт, холецистит). Діагностичними критеріями ЗЗОТ є біль у ділянці придатків або за зміщення шийки матки при бімануальному дослідженні, лихоманка, лейкорея й менорагія. За підозри на ЗЗОТ необхідно виконати бімануальне дослідження та виключити гострий апендицит. Для виключення тубооваріальної пухлини й диференційної діагностики з хворобами кишківника чи сечової системи слід виконати ультразвукове дослідження чи комп’ютерну томографію. Етіологічний діагноз потребує мікробного й молекулярного дослідження вмісту піхви та шийки матки. Терапією першої лінії неускладнених ЗЗОТ виступають фторхінолони з метронідазолом упродовж 14 днів. Хронічне запалення не має механізмів самостійного завершення й може тривати роками та десятиріччями. У гінекології хронічні запалення поділяються на інфекційний, алергічний та автоімунний типи. Для пацієнток із рецидивуванням хронічних ЗЗОТ характерними є мікст-інфекції та формування біоплівок, алергізація, низька ефективність роботи імунних клітин. Із метою подолання поліхіміорезистентності патогенів доцільно застосовувати ефективні препарати гідродинамічної дії, що можуть виконувати роль гідропровідника антибактерійного засобу, покращувати мікроциркуляцію у вогнищі запалення, оптимізувати венозну гемодинаміку та лімфодренаж. Ці властивості мають препарати сорбітолу, котрий, окрім того, підвищує тропність фторхінолонів до грампозитивних мікроорганізмів і має бактеріостатичну дію. У власному дослідженні було виявлено, що підвищення індексу резистентності яєчникових артерій асоціювалося зі збільшенням інтенсивності болю внизу живота, патологічними виділеннями з піхви та лихоманкою, що обґрунтовує доцільність застосування вазоактивних засобів у лікуванні ЗЗОТ. У групі лікування Реосорбілактом і Грандазолом нормалізація клініко-лабораторних показників мала місце в 100 % жінок, а у 12,1 % учасниць контрольної групи результат було розцінено як недостатній, що потребувало заміни антибіотика та продовження терапії. Висновки. 1. У жінок зі ЗЗОТ спостерігається зв’язок кровоплину в яєчникових артеріях із вираженістю клініки ЗЗОТ, що обґрунтовує доцільність застосування гемодинамічних засобів. 2. Покращення внутрішньотазової гемодинаміки на тлі терапії Реосорбілактом було запорукою для успішного застосування Грандазолу. 3. Сумісне призначення Реосорбілакту та Грандазолу є перспективним методом емпіричної терапії ЗЗОТ.