Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини № 1, основ біоетики та біобезпеки
Permanent URI for this communityhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/177
Browse
60 results
Search Results
Item Рівень сечової кислоти та показники функціонального стану ендотелію у хворих з гіпертонічною хворобою та ожирінням у межах нормоурикемії(2019) Молодан, Дмитро Володимирович; Molodan, DmytroItem Особливості профібротичних маркерів та ендотеліальної дисфункції у хворих на бронхіальну астму та в коморбідності з ожирінням та цукровим діабетом 2-го типу(2018) Єрьоменко, Галина Володимирівна; Оспанова, Тетяна Сунгашевна; Бездітко, Тетяна ВасилівнаАктуальність бронхіальної астми (БА) та коморбідних патологій цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та ожиріння не визиває сумнівів у внутрішній медицині. Мета дослідження. Вивчити вплив профібротичних медіаторів, маркерів ендотеліальної дисфункції і го- меостазу на функцію легенів та нирок у хворих на БА середньоважкого перебігу, неконтрольовану. Матеріали та методи. Досліджено 252 хворих, з них на БА- І група (n=62), БА+ЦД2Т- ІІ група (n=105) та БА+ожиріння–ІІІ група (n=85). Проведено загально клінічні методи, дослідження оцінки функції зовніш- нього дихання за допомогою компьютерної спірометрії, петля поток-об’єм, рівень глюкози крові натще- серце, рівень інсуліну, індексу НОМА, МСР-1, ІЛ-8, ММР-9, ендотеліну-1(ЕТ-1), фактору Віллебранда (ФВ) та швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ). Результати: Хворі ІІ групи мали найдовшу тривалість захворювання та стан субкомпенсації вуглевод- ного обміну. Об̓єм форсованого видоху за одну секунду (ОФВ1) у І групі – 64,0 [44,5; 69,3] %, ІІ група – 51,0 [44,2; 78,0] %, ІІІ група – 57,0 [44,5; 69,3] %, ІМТ найвищий у ІІІ групі. Гіперглікемія у ІІ групі, підви- щення індексу НОМА та концентрація ЕТ-1 у ІІ та ІІІ групах. Отримані позитивні зв’язки різної сили між індексом НОМА і МСР-1 у хворих всіх груп. У ІІ групі надмірна концентрація МСР-1 як маркера фіброзу при прогресуванні ознак пошкодження нирок стримується пропорційним зростанням індикатора фібро- лізу ММР-9, що свідчить на користь адаптаційних реакцій. Залученість МСР-1 в процеси тубулоінтер- стиціального пошкодження підтверджена негативним кореляційним зв’язком з ШКФ і позитивним - з аль- бумінурією (АУ). ФВ виявився підвищеним у всіх пацієнтів і збільшувався по мірі наростання і тяжкості перебігу БА з коморбідними станами, і пошкодження ендотелію судин. Висновки: У хворих на БА із коморбідними станами в порівнянні з ізольованою БА та контрольною групою виявлено підвищений рівень профіброгенних цитокінів (MCP-1 та ІЛ-8), фактору деградації позаклітин- ного матриксу (ММР-9) в крові, що показує на участь цих молекулярних медіаторів в ураженні легенів та нирок, за рахунок універсального механізму формування фібропластичних змін дихальних шляхів та тубулоінтерстиціального фіброзуItem Плазматичний рівень остеопонтіну, інтерлейкіну-15 у хворих на гіпертонічну хворобу та ожиріння(ХНМУ, 2018-01-23) Кожем'яка, Ганна ВадимівнаОсновна причина смертності серед пацієнтів в більшості країн світу – серцево-судинні захворювання. Щорічно від них вмирає біля 17,5 млн. людей за даними ВООЗ. Беручи до уваги гіпертонічну хворобу (ГХ), в Україні на 2015 рік було зареєстровано 788214 хворих. Однією з найважливіших ознак наявності гіпертонічної хвороби є ремоделювання міокарда лівого шлуночка (ЛШ). Ремоделювання ЛШ супроводжується розвитком інтерстиційного фіброзу, маркером котрого є остеопонтін. Гіперпродукція цитокінів також впливає на ремоделювання міокарда. Інтерлейкін-15 (ІЛ-15) – прозапальний цитокін, що відображає аутоімунне запалення. Мета дослідження - вивчення взаємозв'язку між рівнем остеопонтіну, ІЛ-15 у плазмі крові та антропометричними показниками, структурно-функціональними змінами міокарда ЛШ у хворих на ГХ. Матеріали та методи. Було досліджено 75 хворих на ГХ. Проведений кластерний аналіз методом К-середніх з 50-кратною кросс-перевіркою. Всі пацієнти були розподілені по кластерам за рівнем остеопонтіну та ІЛ-15. 1 групу склали 22 пацієнта, 2 групу - 17 пацієнтів, 3 групу - 14 пацієнтів, 4 групу - 22 пацієнта. Всім хворим проведено детальне клінічне, антропометричне, лабораторне обстеження, яке включало вимірювання артеріального тиску, визначення зросту, маси тіла, об'єму талії (ОТ), об'єму стегон (ОС), розрахунок індексу ОТ/ОС, індексу маси тіла (ІМТ). Ультразвукове дослідження серця проводили за допомогою ультразвукового сканера RADMIR-628A (Україна, Харків) за загальновизнаною методикою в М-, В- і D- режимах ехолокації, згідно з рекомендаціями Американського ехокардіографічного товариства (AmericanSsociety of Echocardiography - ASF). Всім пацієнтам визначали рівень остеопонтіну в плазмі крові імуноферментним аналізом за допомогою набору «Human Osteopontin Assay Kit –IBL Co., Ltd» Japan, інтерлейкіну-15 в плазмі крові за допомогою набору «RayBio® Human IL-15 Elisa Kit» USA. Результати обстеження. Отримані 4 непересічні кластери (р=0,126). Виявлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем остеопонтіну та ІЛ-15 у плазмі крові. Не дивлячись на відсутність достовірних відмінностей з іншими кластерами, та більше того, на тенденцію до зростання ІММ та ІММз2,7 2-й кластер (з найменшим рівнем остеопонтіну, ІЛ-15) характеризується максимально сприятливими показниками діастолічного наповнення ЛШ як в ранню, так і в пізню діастолу. У той же час пацієнти з високими рівнями остеопонтіну та ІЛ-15 (3-й кластер) характеризуються достовірною тенденцією до зниження швидкості ранньої діастолічної релаксації міокарду та підвищенням тиску наповнення ЛШ. Відмічається, що підвищення рівеня остеопонтіну без підвищення рівня ІЛ-15 супроводжується зниженням діастолічної функції ЛШ – (4-й кластер). Висновки. Підвищення рівня остеопонтіну пов’язане з несприятливим станом наповнення ЛШ в ранню та пізню діастолу.Item Ожиріння як пандемія сучасного міста. У фокусі жінка(2018) Питецька, Наталя ІванівнаПроблема надлишкової ваги та ожиріння і їх ролі у формуванні кардіоваскулярного ризику є актуальною. Встановлено, що частота розвитку артеріальної гіпертензії (АГ) при ожирінні становить 75%, що в значній мірі пов’язано зі способом життя, для якого характерні дефіцит рухової активності, надзвичайно калорійне харчування, дисбаланс статевих гормонів. Саме на тлі гіпоестрогенемії у жінок підвищується ризик виникнення непластичних процесів.Item Профілактика ожиріння як профілактика онкологічних захворювань(2018) Питецька, Наталя ІванівнаItem Дисліпідемія і вміст інтерлейкіну-22 у плазмі крові хворих на гіпертонічну хворобу з супутніми надлишковою масою тіла або ожирінням(2017) Ковальова, Ольга Миколаївна; Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Кисиленко, Катерина ВолодимирівнаВступ. Гіпертонічна хвороба на сьогодні є найбільш поширеним хронічним захворюванням, на яке страждають до 20,0-30,0% дорослого населення планети. Наявність супутніх хвороб, зокрема, ожиріння та порушення ліпідного обміну, значно погіршує перебіг та прогноз гіпертонічної хвороби. Останніми роками з’являються повідомлення щодо можливості залучення прозапальних цитокінів до реґулювання метаболізму ліпідів. Мета. Дослідити параметри ліпідного метаболізму та вміст у плазмі крові прозапального цитокіну інтерлейкіну-22, а також взаємозв’язок між ними, у хворих на гіпертонічну хворобу залежно від наявності надлишкової маси тіла або супутнього ожиріння. Матеріали та методи. Обстежено 80 хворих на гіпертонічну хворобу. Усіх хворих було розподілено на 3 ґрупи залежно від наявності надмірної маси тіла або ожиріння. Ґрупу контролю склали 12 практично здорових осіб. Усі хворі пройшли детальне лабораторне та інструментальне дослідження. Результати. Нами виявлено підвищення циркулюючого вмісту інтерлейкіну-22 у хворих на гіпертонічну хворобу, що може вказувати на прогіпертензивний ефект цього цитокіну. З приєднанням надмірної маси тіла та ожиріння вміст інтерлейкіну-22 достовірно збільшувався. Виявлено достовірні щільні взаємозв’язки між інтерлейкіном-22 та параметрами ліпідного метаболізму (ЗХС, ТГ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ, ХС не-ЛПВЩ та КА) у хворих на ГХ з ожирінням I-III ступенів. Висновки. Таким чином отримані результати можуть свідчити про наявність у інтерлейкіну-22 прогіпертензивної дії. А наявність щільних кореляційних зв’язків досліджуваного цитокіна з показниками ліпідного спектру може свідчити про залучення його до наростання важкості порушень ліпідного обміну.Item Вплив периндоприлу на рівень інсулінорезистентності та активність С-реактивного протеїну у хворих на артеріальну гіпертензію з наявністю надмірної ваги(ХНМУ, 2017-09-07) Смирнова, Вікторія Іванівна; Демиденко, Ганна ВалеріївнаВплив периндоприлу на рівень інсулінорезистентності та активність С-реактивного протеїну у хворих на артеріальну гіпертензію з наявністю надмірної вагиItem Сироватковий рівень хемерину та параметри динаміки артеріального тиску у ранкові години при добовому моніторуванні у хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням(2017-03-02) Ковальова, Ольга Миколаївна; Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Іванченко, Світлана Володимирівна; Гончарь, Олексій ВолодимировичItem Вплив етілметілгідроксіпірідину сукцинату на жировий обмін у хворих на артеріальну гіпертензію, асоційовану з ожирінням(Сумський державний університет, 2017-04-20) Смирнова, Вікторія Іванівна; Матвєєв, Сергій Олександрович; Яковлєва, Катерина ВолодимирівнаМета: вивчити вплив Етілметілгідроксіпірідину сукцинату у хворих на артеріальну гіпертензію(АГ), асоційовану з ожирінням. Матеріали та методи: у дослідженні приймали участь 44 чоловіка з артеріальною гіпертензією у віці 35-45 років. Середня маса тіла пацієнтів - 102,3 ± 14,7 кг, індекс маси тіла (ІМТ) - 37,2 ± 2,7, тривалість ожиріння - 6 років. Цукровий діабет (ЦД) 2 типу виявлено у 18 хворих, порушення толерантності до глюкози (ПТГ) - у 22 хворих. У всіх пацієнтів діагностовано АГ, тривалість якої становила в середньому 5 років. У 15 обстежених – I Ступені АГ, у 25 – II Ступені АГ. Пацієнти були розділені на 2 групи. В першу групу (n = 20) увійшли хворі, які отримували гіпотензивну терапію (Еналапріл 10-20 мг / добу) і Метморфін в дозі 1,5-2,0 г / доб, у другій групі (n = 22) пацієнти додатково брали Етілметілгідроксіпірідину сукцинат в добовій дозі 100 мг в / в струменево. Обстеження хворих проводилося до і через 4 тижні зазначеної терапії. Визначали рівень загального холестерину (ХС), тригліцеридів (ТГ) і холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) (колориметричний ферментативний метод). Рівень інших фракцій ХС і коефіцієнт атерогенності (КА) - розрахунковим методом. Результати: у 2 групі статистично значущим виявилося зниження загального холестерину (з 6,9 ± 0,55 до 5,2 ± 0,54 ммоль / л), тригліцеридів (з 2,8 ± 0,44 до 1,3 ± 0, 75 ммоль / л) (р ≤ 0,05); тенденція до зниження ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), коефіцієнта атерогенності та підвищення ЛПВЩ у порівнянні з пацієнтами 1-ї групи (р≥0,05). Висновки: застосування Етілметілгідроксіпірідину сукцинату в комплексній терапії АГ, асоційованою з ожирінням , сприяє зниженню холестерину і тригліцеридів крові, поліпшенню ендотеліальної функції у хворих.Item Рівень інтерлейкіну-22 у хворих на гіпертонічну хворобу з супутнім ожирінням та дисліпідемією(ВДЗУ "Буковинський державний медичний університет", 2017-10-05) Кисиленко, Катерина Володимирівна; Ковальова, Ольга Миколаївна; Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Кочубєй, Оксана АнатоліївнаОстанніми роками з’являються повідомлення щодо можливості залучення прозапальних цитокінів до регулювання метаболізму. Цитокін інтерлейкін-22 за даними проведених раніше досліджень має прямий позитивний зв’язок з багатьма факторами кардіометаболічного ризику, зокрема зі статтю, палінням та індексом маси тіла (ІМТ). Однак його роль у виникненні порушень ліпідного обміну у хворих на ГХ в поєднанні з ожирінням є недостатньо вивченою. Мета дослідження: визначення концентрації ІЛ-22 у хворих на ГХ залежно від наявності у них ожиріння та дисліпідемії. Методи дослідження: досліджено 62 особи (50 хворих на ГХ і 12 практично здорових осіб) віком від 41 до 78 років. Всім пацієнтам було проведено комплексне клінічне обстеження. Визначення показників ліпідного обміну: загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) в плазмі крові проводилося ферментативним методом з використанням стандартних наборів з подальшим розрахунком холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), коефіцієнту атерогенності (КА) та ХС не-ЛПВЩ. Визначення концентрації ІЛ-22 у плазмі крові проводили імуноферментним методом із застосуванням набору BenderMedsystems® Human IL-22 Platinum ELISA. Статистичний аналіз проводили методами непараметричної статистики. Нульову гіпотезу відкидали при рівні достовірності р<0,05. Отримані результати: хворі на ГХ були розподілені на дві основні групи залежно від наявності ожиріння. У 1 групу включено 19 хворих на ГХ з нормальною масою тіла, 2 групу склали 31 хворий на ГХ та ожиріння. В групу контролю увійшли 12 практично здорових осіб. Концентрація ІЛ-22 пацієнтів другої групи (40,05 (35,23; 53,02) пг/мл) значно перевищувала концентрацію ІЛ-22 пацієнтів першої групи (23,14 (22,46; 23,75) пг/мл) (p<0,05). Концентрація ІЛ-22 в групі контролю склала 19,81 (18,77; 20,15) пг/мл, що є достовірно нижче за концентрацію у хворих 1 та 2 груп (p<0,05). Встановлено достовірні кореляційні зв’язки між ІЛ-22 та ЗХС (r = 0,54, р = 0,012), ТГ (r = 0,45, р = 0,011), ХС ЛПНЩ (r = 0,54, р = 0,002), ХС ЛПДНЩ (r = 0,45, р = 0,011), КА (r = 0,53, р = 0,002), ХС не-ЛПВЩ (r = 0,55, р = 0,001) у групі хворих на ГХ та ожиріння. В групі хворих на ГХ та у групі практично здорових осіб кореляційні зв’язки між концентрацією ІЛ-22 та параметрами ліпідного метаболізму виявилися недостовірними Висновки. Встановлено, що концентрація ІЛ-22 є достовірно вищою у хворих на ГХ в поєднанні з ожирінням у порівнянні з групою хворих на ГХ та групою контролю. Отримані дані свідчать про те, що підвищений рівень ІЛ-22 у крові людини тісно пов'язаний з наявністю ожиріння та дисліпідемії у хворих на ГХ.