Дисліпідемія і вміст інтерлейкіну-22 у плазмі крові хворих на гіпертонічну хворобу з супутніми надлишковою масою тіла або ожирінням

Abstract

Вступ. Гіпертонічна хвороба на сьогодні є найбільш поширеним хронічним захворюванням, на яке страждають до 20,0-30,0% дорослого населення планети. Наявність супутніх хвороб, зокрема, ожиріння та порушення ліпідного обміну, значно погіршує перебіг та прогноз гіпертонічної хвороби. Останніми роками з’являються повідомлення щодо можливості залучення прозапальних цитокінів до реґулювання метаболізму ліпідів. Мета. Дослідити параметри ліпідного метаболізму та вміст у плазмі крові прозапального цитокіну інтерлейкіну-22, а також взаємозв’язок між ними, у хворих на гіпертонічну хворобу залежно від наявності надлишкової маси тіла або супутнього ожиріння. Матеріали та методи. Обстежено 80 хворих на гіпертонічну хворобу. Усіх хворих було розподілено на 3 ґрупи залежно від наявності надмірної маси тіла або ожиріння. Ґрупу контролю склали 12 практично здорових осіб. Усі хворі пройшли детальне лабораторне та інструментальне дослідження. Результати. Нами виявлено підвищення циркулюючого вмісту інтерлейкіну-22 у хворих на гіпертонічну хворобу, що може вказувати на прогіпертензивний ефект цього цитокіну. З приєднанням надмірної маси тіла та ожиріння вміст інтерлейкіну-22 достовірно збільшувався. Виявлено достовірні щільні взаємозв’язки між інтерлейкіном-22 та параметрами ліпідного метаболізму (ЗХС, ТГ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ, ХС не-ЛПВЩ та КА) у хворих на ГХ з ожирінням I-III ступенів. Висновки. Таким чином отримані результати можуть свідчити про наявність у інтерлейкіну-22 прогіпертензивної дії. А наявність щільних кореляційних зв’язків досліджуваного цитокіна з показниками ліпідного спектру може свідчити про залучення його до наростання важкості порушень ліпідного обміну.