Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини № 1, основ біоетики та біобезпеки
Permanent URI for this communityhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/177
Browse
98 results
Search Results
Item Безсимптомне ураження органів мішеней як додатковий детермінант загального серцево-судинного ризику при артеріальній гіпертензії(2019-03-01) Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Амбросова, Тетяна МиколаївнаУ статті представлено аналітичний огляд прогностичної значимості діагностики безсимптомного ураження органів мішеней при артеріальні гіпертензії в контексті більш детального визначення серцево-судинного ризику. Представлено основні інструментальні та функціональні проби для діагностики субклінічних стадій ураження органів-мішеней при артеріальній гіпертензії та визначена їх прогностична значимість для основних кардіоваскулярних подій.Item Основні симптоми і синдроми при гіпертонічній хворобі і симптоматичних артеріальних гіпертензіях(2018) Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Ащеулова, Татьяна Вадимовна; Ashcheulova, Tetyana; Амбросова, Тетяна Миколаївна; Амбросова, Татьяна Николаевна; Ambrosova, Tetyana; Смирнова, Вікторія Іванівна; Смирнова, Виктория Ивановна; Smyrnova, VictoriiaItem Вплив фіксованої комбінації інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту та діуретика на рівень інсулінорезистентності у хворих на артеріальну гіпертезію(Ліки України плюс, 2017-09-28) Смирнова, Вікторія Іванівна; Демиденко, Ганна ВалеріївнаВплив фіксованої комбінації інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту та діуретика на рівень інсулінорезистентності у хворих на артеріальну гіпертезіюItem Ефективність застосування розувастатину при дисліпідемії у хворих на артеріальну гіпертензію(Донецький національний медичний університет, 2017-05-10) Смирнова, Вікторія Іванівна; Шпетна, Анастасія Андріївна; Мірошниченко, Ірина ВіталіївнаМета : оцінити ефективність застосування розувастатину при дисліпідемії у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень. Матеріал і методи. Обстежено 55 хворих АГ ІІІ ст., в віці від 40 до 74 років (чоловіків - 25, жінок – 30), САТ – 175,6±2,4 мм рт. ст., ДАТ – 112,7±2,3 мм рт. ст., ІМТ – 28,5±1,7 кг/м2. Палять – 19 пацієнтів. 82,5% хворих малибільше 3факторівризику, при оцінці яких за таблицею SCORE десятирічний ризик фатального результату захворювання був ≥5%. Всі хворі приймали розувастатин в дозі 20мг на добу одноразово протягом 4 тижнів на фоні традиційної гіпотензивної терапії (β- блокатори, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію) і гіполіпідемічна дієта. Ефективність терапії розувастатином оцінювали за динамікою показників ліпідного спектра крові: загального холестерину (ЗХС), ліпопротеїнів низької і високої щільності (ЛПНЩ і ЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ) в порівнянні з початковими показниками. Результати. На фоні лікування розувастатином протягом 4 тижнів відзначається зниження показників ОХС з 9,6±1,3 до 4,1±0,9 ммоль/л (р<0,05) і ЛПНЩ з 4,78±0,58 до 3,02±0,40 (р<0,05). Зареєстровано підвищення показників ЛПВЩ з 0,84±0,42 до 1,36±0,28 (р<0,05). Зниження рівня ТГ з 2,02±0,9 до 1,44±0,26 не було статистичної достовірним (р>0,05). Розувастатин добре переносився хворими. Побічних ефектів і ускладнень на фоні прийому препарату не відзначалося. Висновок. Терапія розувастатином в дозі 20мг на добу протягом 4 тижнів покращує показники ліпідного спектру. Препарат добре переноситься, і може бути рекомендований як ефективний засіб для корегування дисліпідемії у хворих на АГ з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень.Item Вплив етілметілгідроксіпірідину сукцинату на жировий обмін у хворих на артеріальну гіпертензію, асоційовану з ожирінням(Сумський державний університет, 2017-04-20) Смирнова, Вікторія Іванівна; Матвєєв, Сергій Олександрович; Яковлєва, Катерина ВолодимирівнаМета: вивчити вплив Етілметілгідроксіпірідину сукцинату у хворих на артеріальну гіпертензію(АГ), асоційовану з ожирінням. Матеріали та методи: у дослідженні приймали участь 44 чоловіка з артеріальною гіпертензією у віці 35-45 років. Середня маса тіла пацієнтів - 102,3 ± 14,7 кг, індекс маси тіла (ІМТ) - 37,2 ± 2,7, тривалість ожиріння - 6 років. Цукровий діабет (ЦД) 2 типу виявлено у 18 хворих, порушення толерантності до глюкози (ПТГ) - у 22 хворих. У всіх пацієнтів діагностовано АГ, тривалість якої становила в середньому 5 років. У 15 обстежених – I Ступені АГ, у 25 – II Ступені АГ. Пацієнти були розділені на 2 групи. В першу групу (n = 20) увійшли хворі, які отримували гіпотензивну терапію (Еналапріл 10-20 мг / добу) і Метморфін в дозі 1,5-2,0 г / доб, у другій групі (n = 22) пацієнти додатково брали Етілметілгідроксіпірідину сукцинат в добовій дозі 100 мг в / в струменево. Обстеження хворих проводилося до і через 4 тижні зазначеної терапії. Визначали рівень загального холестерину (ХС), тригліцеридів (ТГ) і холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) (колориметричний ферментативний метод). Рівень інших фракцій ХС і коефіцієнт атерогенності (КА) - розрахунковим методом. Результати: у 2 групі статистично значущим виявилося зниження загального холестерину (з 6,9 ± 0,55 до 5,2 ± 0,54 ммоль / л), тригліцеридів (з 2,8 ± 0,44 до 1,3 ± 0, 75 ммоль / л) (р ≤ 0,05); тенденція до зниження ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), коефіцієнта атерогенності та підвищення ЛПВЩ у порівнянні з пацієнтами 1-ї групи (р≥0,05). Висновки: застосування Етілметілгідроксіпірідину сукцинату в комплексній терапії АГ, асоційованою з ожирінням , сприяє зниженню холестерину і тригліцеридів крові, поліпшенню ендотеліальної функції у хворих.Item Прихильність пацієнток на артеріальну гіпертензію у поєднанні з надлишкової масою тіла до антигіпертензивної терапії індопамідом(Донецький національний медичний університет, 2017-05-10) Смирнова, Вікторія Іванівна; Малюченко, Анастасія Юріївна; Якименко, Ірина ВікрорівнаМета: оцінити ефективність гіпотензивної терапії препаратом індопамідом, а також прихильність до неї у осіб жіночої статі з гіпертонічною хворобою (ГХ) у поєднанні з надлишковою масою тіла та порушеннями вуглеводного обміну. Матеріал і методи: була обстежена 41 жінка у віці 39-65 років з ГХ І та ІІст., абдомінальнім ожирінням, дисліпідемією та порушеннями вуглеводного обміну. У 20 пацієнток – цукровий діабет (ЦД) 2типу, у 21 пацієнтки - порушення толерантності до глюкози (ПТГ). Як антигіпертензивний препарат призначався індапамід -1,5 мг на добу, як у монотерапії, так і в режимі комбінованої антигіпертензивної терапії. Динаміку АТ, оцінку терапії паціентками, їх прихильність до лікування фіксували напередодні виписки (через 2-3 тижні), через 3 місяці та 1 рік (40 пацієнток). Подальше опитуванная пaціенток було здiйснено у телефонному режімi за спецiально розробленим опитувальником. Результати. У всіх пацієнток антигіпертензивна терапія призвела до зниження артеріального тиску. Під час пребування у стаціонарі цільовий рівень АТ (≤130 / 80мм рт.ст.) було досягнуто у 27 пацієнток. Через 3 місяці -АТ ≤130 / 80 мм рт.ст., як при офісному вимірюванні,так і за данними щоденників самоконтролювиявлено у 37 пацієнток. Через 1 рік терапію продовжували всі опитані пацієнтки, крім однієї. Виявлено підтримання АТ на цільовому рівнi,висока прихильність і добра переносимість терапії. Пацієнтки оцінили ефективність антигіпертензивної терапії як «високу», режим прийому індопаміду як «дуже зручний». Відзначено поліпшення емоційного фону, що пов'язано з досягненням цільового рівня артеріального тиску при зручному режимі лікування. Висновки. Антигіпертензивна терапія індопамідом призводить до досягнення і збереження протягом тривалого часу цільових цифр АТ. Пiдтверджена зручність данної терапії та висока прихильність на етапі амбулаторного лікування.Item Ефективність терапії локреном при артеріальній гіпертонії(Донецький національний медичний університет, 2017-05-10) Смирнова, Вікторія Іванівна; Фетісова, Марина Олегівна; Долгова, Т.С.Мета: оцінити ефективність і переносимість локрена (бетаксолол) у терапії хворих на артеріальну гіпертонію. Матеріал і методи. Під спостереженням знаходилися 36 пацієнтів (16 жінок і 20 чоловіків у віці від 45 до 68 років) з артеріальною гіпертонією 1-3 ступеня. У19 обстежених була виявлена ішемічна хвороба сердца. Всі хворі отримували терапію локреном в дозі 20мг 1 раз на добу протягом 9-27 днів. При необхідностідо складу терапії включалися діуретики, нітрати та ацетилсаліцилова кислота. Ефективність проводимої терапії оцінювали задинамікоюартеріального тиску (систолічногоі діастолічного) і клінічнихсимптомів. Результати. В процесі лікування вдалося стабілізувати перебіг артеріальної гіпертонії і домогтися зменшення показників артеріального тиску увсіх обстежених пацієнтів. Систолічний артеріальний тиск знизився з 160,7 ± 5,2до 125,2 ± 5,2мм рт. ст. (Р <0,05), діастолічний - з 102,0 ± 1,7 до82,1 ± 1,4мм рт. ст. (Р <0,05). Частота серцевих скорочень зменшилася в середньому на 17,1 ± 2,8 у хвилину.Необхідно зазначити, що ступінь зменьшення частоти пульсувиявилася прямо пропорційна величині вихідноїчастоти серцевих скорочень. Суб'єктивно 30 з 36пацієнтів відзначали поліпшення самопочуття. Побічних ефектів, які вимагали б відміну препарату, у пропроцесі проведеної терапії зареєстровано не було. Висновки. Терапія локреном при артеріальній гіпертоніі добре переноситься, дозволяє домогтися кліничного поліпшення, стабілізує систолічний тадіастолічний артеріальний тиск.Item Частота артеріальної гіпертензії,що зустрічається у хворих на ревматоїдний артрит у постменопаузі(Сумський державний університет, 2017-04-20) Смирнова, Вікторія Іванівна; Мосіна, Наталія Георгіївна; Тяжлова, Наталія МиколаївнаМета: вивчити особливості артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих на ревматоїдний артрит (РА) у постменопаузі. Матеріали та методи:обстежено 53 хворих жіночої статі у віці 55,4±3,4 років з достовірним діагнозом РА, які відповідають до критеріїв ACR (1987). В залежності від форми РА були виділені 2 групи пацієнтів: до І-ої групи увійшли жінки з переважним ураженням суглобів(n=12, вік 53,4±3,9 років ),до ІІ-ої з системними проявами РА (n=41, вік 55,4±3,4 років).Вибрані групи були порівняні за клініко-лабораторними проявами РА і базісної терапії. АГ була діагностовано відповідно до критеріїв ВНОК (2004 рік). Дані обстеження отримані на основі аналіза амбулаторних карток пацієнтів, що були на огляді у кардіолога. Результати: синдром АГ було виявлено у абсолютної більшості хворих на РА – 47 пацієнток, що складає 81,5% від загальної кількості обстежуваних , при цьому у 8(11%) з них синдром АГ було виявлено уперше. Обтяжена спадковість за ранньою серцево – судинною патологією відмічена у 13 хворих (24,5%) , у тому числі по АГ у 10 (18,8%). При аналізі синдрому АГ в залежності від форми РА встановлено,що у хворих ІІ-ої групи АГ зустрічається достовірно частіше, ніж у хворих І-ої групи – 39 (95,2%) і 7 (58,3%) осіб відповідно. Висновки: синдром АГ у хворих РА жіночої статі у фізіологічній постменопаузі зареєстровано у більшості випадків та зустрічається достовірно частіше за наявності системних проявів РА. Можна зробити припущення, що висока частота АГ є наслідком прийому нестероїдних протизапальних засобів та глюкокортикоїдів.Item Метаболічні порушення у жінок з артеріальною гіпертензією та методи медикаментозної корекції(2017-06-09) Питецька, Наталя ІванівнаItem Апоптоз: сигнальні шляхи та значення при кардіометаболічній патології(2016) Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Ащеулова, Татьяна Вадимовна; Ashcheulova, TetyanaУ науковому виданні представлено відомості щодо визначення, механізмів, сигнальних шляхів апоптозу. Висвітлено відмінності між некрозом та апоптозом. Підсумовано відомості щодо патогенетичного значення апоптозу при кардіальній патології. Наведено дані власного клінічного дослідження дистантних маркерів апоптозу у хворих на артеріальну гіпертензію. Проаналізовано літературні данні та данні власного дослідження апоптотичного каскаду у хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім предіабетом та цукровим діабетом 2 типу. Видання призначено для науковців в області кардіології, терапії, загальної патології.