Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини № 1, основ біоетики та біобезпеки
Permanent URI for this communityhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/177
Browse
22 results
Search Results
Item Діагностика пре-діабету у пацієнтів з гіпертонічною хворобою(2016) Кочубєй, Оксана Анатоліївна; Кочубей, Оксана Анатольевна; Kochubiei, Oksana; Ashcheulova, Tetyana; Ащеулова, Татьяна Вадимовна; Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Ковальова, Ольга Миколоївна; Ковалева, Ольга Николаевна; Kovalyova, Olga; Vizir, Marina; Визир, Марина Александровна; Візір, Марина ОлександрівнаСуть впровадження: хворим на гіпертонічну хворобу (ГХ) проводять комплексне обстеження, яке включає: оцінку показників вуглеводного обміну на підставі дослідження рівня глюкози та інсуліну в крові натще та після перорального глюкозо-толерантного тесту (ПГТТ), глікозільованого гемоглобіну (HbA1с), розрахунку індексу інсулінорезистентності – НОМА, використання шкали «FІNDRІSC», для оптимізації діагностики пре-діабету у пацієнтів з ГХ.Item Взаємозв’язок рівня хемерину в сироватці крові та метаболічних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу(2016-10) Ковалева, Ольга Николаевна; Ковальова, Ольга Миколаївна; Kovalyova, Olga; Ащеулова, Татьяна Вадимовна; Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Ashcheulova, Tetyana; Иванченко, Светлана Владимировна; Іванченко, Світлана Володимирівна; Ivanchenko, Svitlana; Гончарь, Алексей Владимирович; Гончарь, Олексій Володимирович; Honchar, OleksiiМета роботи - дослідити взаємозв'язок рівню хемерину сироватки крові та метаболічних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) в залежності від індексу маси тіла (ІМТ). Матеріал і методи. Обстежено 82 пацієнта (34 чоловіки і 48 жінок у віці 38-76 років) з ГХ, в тому числі 39 хворих з супутнім ожирінням. Пацієнтів розділили на групи в залежності від ІМТ і на кластери в залежності від рівню хемерину сироватки крові і ІМТ. Результати. Концентрація хемерину у всіх групах пацієнтів з ГХ була достовірно вище, ніж в контрольній, незалежно від наявності супутнього ожиріння. Показано, що відносно низькі середні значення рівня хемерину сироватки крові та ІМТ асоціювалися з більш сприятливим станом ліпідного обміну; зростання концентрації хемерину або ІМТ асоціювалося з достовірним зниженням рівня холестерину, ліпопротеїнів високої щільності з тенденцією до зростання коефіцієнта атерогеності. Висновки. Показаний зв'язок між вищими рівнями хемерину сироватки крові у хворих на ГХ з супутнім ожирінням і наявністю у таких пацієнтів цукрового діабету, а також проявів функціонального ураження нирок, що обґрунтовує доцільність подальших досліджень в цьому напрямкуItem Рівні хемерину й несфатину-1 у сироватці крові та параметри добового моніторування артеріального тиску в пацієнтів з гіпертонічною хворобою(2016-09) Ковалева, Ольга Николаевна; Ковальова, Ольга Миколаївна; Kovalyova, Olga; Ащеулова, Татьяна Вадимовна; Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Ashcheulova, Tetyana; Иванченко, Светлана Владимировна; Іванченко, Світлана Володимирівна; Ivanchenko, Svitlana; Гончарь, Алексей Владимирович; Гончарь, Олексій Володимирович; Honchar, OleksiiМета. Вивчити взаємозв'язок між рівнями хемерину і несфатину-1 сироватки крові та особливостями параметрів добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) в залежності від індексу маси тіла (ІМТ). Матеріали та методи. 82 хворим на ГХ у віці 60 (55;66) років (у тому числі 26 пацієнтів з надлишковою вагою та 39 пацієнтів з ожирінням), виконано ДМАТ. Сироваткові рівні хемерину та несфатину-1 визначалися імуноферментним методом з використанням набору реактивів Human Chemerin та Human Nesfatin-1 ELISA Kit (Коnо Biotech Co., Ltd., КНР). Статистична обробка проводилась з використанням критеріїв Манна-Уїтні, Пірсона, кластерного аналізу. Кількісні ознаки описувались медіаной (Ме), значеннями верхнього (UQ) і нижнього (LQ) квартилей вибірки. Результати та обговорення. Сироваткові рівні хемерину та несфатину-1 були достовірно вищі у хворих на ГХ (p = 0,001) у порівнянні зі здоровими особами, незалежно від ІМТ. Для виявлення спільного впливу концентрації обох цитокинів на особливості параметрів ДМАТ проведено кластерний аналіз методом К-середніх, отримано чотири кластери, що не перетинаються, з похибкою р=0,138. Міжкластерний аналіз виявив статистично достовірні відмінності між кластерами в параметрах ДМАТ, що характеризують динаміку зміни АТ в ранкові години, таких як швидкість (ШРПСАТ і ШРПДАТ) та величина ранкового підйому АТ (ВРПСАТ і ВРПДАД), денної систолічної та діастолічної варіабельності АТ (ВарСАТ(Д) і ВарДАТ(Д)) і циркадного ритму АТ. При цьому найбільш прогностично несприятливим за типом розподілу циркардних ритмів АТ, ВарСАТ і ВарДАТ виявився 1-й кластер, де високий рівень сироваткового хемерину 11,12 (8,2;14,02) нг/мл асоціювався з великими значеннями ІМТ: 33,31 (30,47;36,15) кг/м2. На відміну від цього, хворі 3-го кластеру з високими рівнями обох цитокинів в сироватці крові: хемерин 7,7 (6,52;8,44) нг/мл, несфатин-1 8,96 (8,55;9,37) нг/мл і низьким ІМТ 25,2 (23,1;26,8) кг/м2, мали переважно розподіл циркадних ритмів АТ за типом «dipper», але високу ШРПСАТ і ШРПДАТ. Найбільш сприятливим у співвідношенні з параметрами ДМАТ виявився 2-й кластер з помірно низьким вмістом хемерину: 4,91 (4,42;5,26) нг/мл і високим рівнем несфатину-1: 8,02 (7,67;8,43) нг/мл сироватки крові. Проведення кореляційного аналізу виявило наявність помірного прямого кореляційного зв'язку між змістом хемерину у сироватці крові і наступними параметрами ДМАТ: ШРПСАТ та ШРПДАТ: r=0,35, р<0,05; ВРПСАТ і ВРПДАТ: r=0,3, р<0,05; ВарСАТ і ВарДАТ: r=0,34, р<0,05. Кореляцій між параметрами ДМАТ і несфатином-1 сироватки крові виявлено не було. Висновки. Рівні хемерину та несфатину-1 сироватки крові у хворих на гіпертонічну хворобу були достовірно підвищені незалежно від наявності і ступеню ожиріння. В ході дослідження виявлений зв'язок між сироватковим рівнем хемерину крові та циркадним ритмом, денною варіабельністю артеріального тиску і параметрами ДМАТ, що характеризують динаміку зміни артеріального тиску в ранкові години. Переконливих даних про вплив змісту несфатину-1 сироватки крові на показники ДМАТ отримано не було.Item Рівень несфатину-1 у хворих на гіпертонічну хворобу з супутнім ожирінням та дисглікемією(ТОВ "Четверта хвиля", м.Київ, 2016-09-21) Vizir, Marina; Візір, Марина Олександрівна; Визир, Марина Александровна; Ковальова, Ольга Миколаївна; Kovalyova, OlgaГіпертонічна хвороба (ГХ) є одним з найпоширеніших хронічних захворювань серцево-судинної системи. Важливу роль у їх виникненні та погіршенні клінічного перебігу відіграє абдомінальне ожиріння. Також одним з найважливіших предикторів серцево-судинної захворюваності та смертності є порушення вуглеводного обміну (дисглікемія). Згідно з рекомендаціями American Diabetes Association 2015 року, дисглікемією окрім цукрового діабету (ЦД) 2 типу слід вважати предіабет. Згідно досліджень останніх років новим фактором гіпоталамічного контролю гомеостазу глюкози є несфатин-1. Мета дослідження – визначення плазматичного рівня несфатину-1 у хворих на ГХ залежно від наявності у них ожиріння та порушень вуглеводного обміну. Методи дослідження. Було обстежено 83 пацієнта з ГХ у віці від 33 до 77 років. ЦД 2 типу мали 18 (22%) хворих. За показниками індексу маси тіла 31% обстежених хворих були з нормальною або надмірною масою тіла. Ожиріння I ступеню встановлено у 29%, II ступеня – у 18% та III ступеню – у 22% хворих. В групу контролю увійшли 12 практично здорових осіб. Всім пацієнтам було проведено комплексне клінічне обстеження, визначення показників вуглеводного обміну – глюкози венозної крові та інсуліну натще. 38 пацієнтам було проведено пероральний глюкозотолерантний тест. Наявність предіабету встановлювали, враховуючи рівень глікемії натще (5,6-6,9 ммоль/л) та/або постпрандіальної гіперглікемії (7,8-11,0 ммоль/л). Визначення концентрації інсуліну в плазмі крові натще проведено з використанням набору реактивів DRG® Інсулін, (DRG Instruments GmbH, Німеччина). Для визначення рівню несфатину-1 в плазмі крові був застосований імуноферментний метод з використанням набору реагентів Kono Biotech® Human Nesfatin-1 ELISA Kit. Статистичний аналіз проводили методами непараметричної статистики. Результати представлені у вигляді Ме (Q25-Q75), де Ме – медіана (50-й процентіль), Q25 і Q75 – 25-й і 75-й процентілі. Для порівняння результатів використовували критерій Манна Уітні, ранговий дисперсійний аналіз Краскела-Уолліса, медіанний тест. Нульову гіпотезу відкидали при рівні достовірності р<0,05. Отримані результати. Хворі на ГХ були розподілені на дві основні групи залежно від наявності ожиріння. У 1 групу включено 26 хворих на ГХ з нормальною або надмірною масою тіла, 2 групу склали 57 хворих на ГХ та ожиріння. Концентрація несфатину-1 серед пацієнтів основних груп встановлена на рівні 7,99(7,38-8,58) та 7,51(6,76-8,16) нг/мл відповідно. В групі контролю отримали результат концентрації несфатину-1 = 4,53(4,23-4,87) нг/мл, який виявився достовірно нижчим за показники хворих 1 та 2 груп (p<0,001). Різниця показника між даними основних груп була достовірною на рівні p<0,05. Також відмінність серед основних груп хворих підтверджено за допомогою рангового дисперсійного аналізу Краскела-Уолліса (H(2,N=95)=35,17; p<0,001) та медіанного тесту (χ2=15,85, df=2, p<0,001). Основні групи були розподілені за наявністю дисглікемії. Так, серед пацієнтів 1 групи не мали порушень вуглеводного профілю 17 (65%) осіб (1a), предіабет встановлено у 3 (12%) пацієнтів (1b), а на ЦД 2 типу хворіли 6 (23%) обстежених (1c). Показники несфатину-1 були 8,07(7,41-9,04), 7,82(6,70-8,27), 8,01(7,05-8,47) нг/мл відповідно. Пацієнти 2 групи мали наступний розподіл: без порушень метаболізму вуглеводів – 33 (58%) особи (2a), з предіабетом – 12 (21%) (2b) та з ЦД 2 типу – 12 (21%) хворих (2c). Рівні несфатину-1 – 7,52(6,85-8,10), 7,17(6,87-8,29), 7,49(6,52-8,47) нг/мл відповідно. Використовуючи U-критерій Манна-Уітні, встановлене достовірне підвищення рівня несфатину-1 в порівнянні групи контролю з наступними підгрупами: 1a – p<0,001; 1b – p<0,05; 1c – p<0,001; 2a – p<0,001; 2b – p<0,001; 2c – p<0,001. Висновки. Отримані дані свідчать про те, що рівень несфатину-1 у плазмі крові людини тісно пов'язаний з наявністю ГХ та таких коморбідних станів, як ожиріння та дисглікемія.Item Role of mitral annular motion indices in dynamical observation in patients with hypertension and diastolic heart failure(2016-05) Ащеулова, Татьяна Вадимовна; Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Ashcheulova, Tetyana; Ковалева, Ольга Николаевна; Ковальова, Ольга Миколаївна; Kovalyova, Olga; Гончарь, Алексей Владимирович; Гончарь, Олексій Володимирович; Honchar, Oleksii; Иванченко, Светлана Владимировна; Иванченко, Світлана Володимирівна; Ivanchenko, SvitlanaItem Діагностика пре-діабету у пацієнтів з гіпертонічною хворобою(Харківський національний медичний університет, 2015) Кочубєй, Оксана Анатоліївна; Кочубей, Оксана Анатольевна; Kochubiei, Oksana; Kovalyova, Olga; Ковалева, Ольга Николаевна; Ковальова, Ольга МиколаївнаItem Діагностичні критерії пре-діабету(ДУ «Національний Інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України», 2015-04) Кочубєй, Оксана Анатоліївна; Кочубей, Оксана Анатольевна; Kochubiei, Oksana; Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Ащеулова, Татьяна Вадимовна; Ashcheulova, Tetyana; Ковальова, Ольга Миколаївна; Ковалева, Ольга Николаевна; Kovalyova, OlgaЕпідеміологічні дослідження доводять, що розвиток цукрового діабету (ЦД) 2 типу відбувається протягом тривалого часу, перш ніж з’явиться розгорнута клінічна картина. ЦД 2 типу проявляється коли вже розвивається резистентність до інсуліну і функція β-клітин погіршується. За визначенням Американської діабетичної асоціації (АДА) пре-діабет - це фаза гіперглікемії проміж нормальною толерантністю до глюкози та ЦД 2 типу. Це зумовило інтерес науковців до питань граничних порушень вуглеводного обміну: гіперглікемія (ГГ) натще та порушення толерантності до глюкози (ПТГ) визначені терміном «пре-діабет» з метою підкреслення високого ризику ЦД в майбутньому. У 1998 році ВООЗ визначила ГГ натще як рівень глюкози в плазмі крові 6,1-6,9 ммоль/л. Пізніше, у 2003 році, АДА знизила ці значення до 5,6- 6,9 ммоль/л, при тому, що рівень глюкози в плазмі крові через 2 години після ПГТТ знаходиться в нормальному діапазоні (<7,8 ммоль/л). ПТГ визначено ВООЗ у 1998 році, як рівень глюкози плазми крові через дві години після ПГТТ 7,8-11,0 ммоль/л. При цьому рівень глюкози плазми крові натще може бути нормальним (< 6,1 ммоль/л) або помірно підвищеним (6,1-6,9 ммоль/л). ПГТТ має деякі недоліки, а саме те, що дослідження займає багато часу, триває більше двох годин, потребує більших матеріальних витрат в порівнянні з визначенням глюкози плазми крові натще. У силу цих причин, АДА рекомендує використання визначення ГГ натще і глікозильованого гемоглобіну (НЬА1с) у якості маркера пре-диабету. Перевагами використання НЬА1с, як діагностичного критерію, є зручність тесту та відтворюваність результатів. При проведенні дослідження не виникає потреби обмежувати прийом їжи, а саме вимірювання не забирає багато часу. ВООЗ використовує НЬА1с > 6,5 % для діагностики ЦД 2 типу. НЬА1с в діапазоні 5,7-6,4 % був запропонований АДА як індикатор підвищеного ризику розвитку ЦД 2 типу па додаток до раніше перерахованих критеріїв пре-діабету: ГГ натще та ПТГ. Проте, ступені збігу між цими трьома маркерами у різних популяцій ще не досліджені. Було встановлено, що поширеність пре-діабету нижче, коли для діагностики використовувався рівень НЬА1с 5,7-6,4 %, ніж ГГ натще або ПТГ. Наприклад, у японських дослідженнях тільки у 6 % обстежених діагностовано пре-діабет, проте, як при використанні критерію ГГ натще у 20 %. Наведені дані базуються на рекомендаціях міжнародних фахових товариств та узагальнюють існуючий на теперішній час світовий досвід спостереження пацієнтів, з метою виявлення порушень вуглеводного обміну.Item Интерлейкины 33 и 1В и ремоделирование общих сонных артерий у больных гипертонической болезнью с ожирением(2014-11-06) Гончарь, Алексей Владимирович; Ковалева, Ольга Николаевна; Иванченко, Светлана Владимировна; Гончарь, Олексій Володимирович; Ковальова, Ольга Миколаївна; Іванченко, Світлана Володимирівна; Honchar, Oleksii; Kovalyova, Olga; Ivanchenko, SvitlanaItem Експресія прозапальних цитокінів у різних вікових групах пацієнтів з гіпертонічною хворобою та пре-діабетом(2014-11) Кочубєй, Оксана Анатоліївна; Кочубей, Оксана Анатольевна; Kochubiei, Oksana; Ащеулова, Тетяна Вадимівна; Ащеулова, Татьяна Вадимовна; Ashcheulova, Tetyana; Ковальова, Ольга Миколаївна; Ковалева, Ольга Николаевна; Kovalyova, OlgaГіперглікемія натще та порушення толерантності до глюкози, що визначені терміном «пре-діабет», широко розповсюджені серед населення і в більшості популяцій мають розбіжності за частотою зустрічаємості. За даними Міжнародної федерації діабету, на теперішній час, у світі 314 млн. людей страждають на пре-діабет, через 20 років їх кількість збільшиться у 1,5 разів та складатиме 500 млн. Мета дослідження. Оцінити взаємозв’язок між віком та вмістом прозапального цитокіну інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та онкостатину М у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з супутнім пре-діабетом. Матеріали та методи. Обстежено 34 пацієнта з ГХ та пре-діабетом, із яких 14 (41 %) чоловіків та 20 (59 %) жінок. Вік обстежених хворих коливався від 46 до 69 років, медіана становить 56,00 років. Обстежених хворих було розподілено за віком (використана схема вікової періодизації онтогенезу людини) на дві групи. У групу зрілого віку (47%) увійшли жінки від 21 до 55 років, та чоловіки від 22 до 60 років. У групу похилого віку (53%) увійшли жінки від 56 до 74 років, та чоловіки від 61 до 74 років. Оцінка вуглеводного обміну проводилась на підставі дослідження глюкози натще, перорального глюкозо-толерантного тесту, глікозільованого гемоглобіну (HbA1c) за біохімічними стандартними методиками. Діагноз пре-діабету, що включає в себе гіперглікемію натще та порушення толерантності до глюкози, встановлювали за критеріями ВООЗ (2011). Визначення концентрації онкостатин М та ІЛ-6 проводилось імуноферментним методом. Результати дослідження. При аналізі даних імуноферментного дослідження встановлено, що концентрація онкостатину М у хворих зрілого віку становила 18,34 (16,45-27,16) пкг/мл, тоді як в групі похилого віку 30,45 (24,15-44,32) пкг/мл. Вірогідність розбіжностей між групою зрілого та групою похилого віку була статистично достовірна р<0,01. Концентрація ІЛ-6 у хворих зрілого віку становила 13,45 (10,00-16,94) пкг/мл, тоді як в групі похилого віку 15,64 (11,00-28,13) пкг/мл. Вірогідність розбіжностей між групою зрілого та групою похилого віку була статистично достовірна р<0,01. Нами виявлена залежність між віком і концентрацією прозапальних цитокінів у хворих на ГХ з пре-діабетом. Мав місце позитивний зв’язок між віком досліджених і концентрацією онкостатину М та ІЛ-6, коефіцієнт кореляції складав (r=0,54, p<0,01) для онкостатину М та (r=0,45, p<0,01) для ІЛ-6. Висновки. Між віком хворих на ГХ з супутнім пре-діабетом та рівнем прозапальних цитокінів онкостатином М та ІЛ-6 існує позитивний кореляційний зв’язок.Item Інтерлейкін 33 та особливості ліпідного обміну у хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням(2014) Гончарь, Олексій Володимирович; Гончарь, Алексей Владимирович; Honchar, Oleksii; Ковальова, Ольга Миколаївна; Ковалева, Ольга Николаевна; Kovalyova, OlgaДосліджено рівень інтерлейкіну 33 та інтерлейкіну 1β сироватки крові у хворих на гіпертонічну хворобу. Виявлено вірогідне збільшення концентрації обох цитокінів у всіх групах обстежених у порівнянні зі здоровими особами з тенденцією до подальшого підвищення за приєднання ожиріння. При цьому переважне підвищення рівню інтерлейкіну 33 асоціювалося з більшим індексом маси тіла, окружністю талії та стегон, але виявляло протективний ефект у відношенні стану ліпідного обміну. Переважне збільшення концентрації інтерлейкіну 1β не було значущо пов’язане зі змінами антропометричних параметрів, але асоціювалося з найбільшою вираженістю дисліпідемії
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »