Діагностичні критерії пре-діабету

Abstract

Епідеміологічні дослідження доводять, що розвиток цукрового діабету (ЦД) 2 типу відбувається протягом тривалого часу, перш ніж з’явиться розгорнута клінічна картина. ЦД 2 типу проявляється коли вже розвивається резистентність до інсуліну і функція β-клітин погіршується. За визначенням Американської діабетичної асоціації (АДА) пре-діабет - це фаза гіперглікемії проміж нормальною толерантністю до глюкози та ЦД 2 типу. Це зумовило інтерес науковців до питань граничних порушень вуглеводного обміну: гіперглікемія (ГГ) натще та порушення толерантності до глюкози (ПТГ) визначені терміном «пре-діабет» з метою підкреслення високого ризику ЦД в майбутньому. У 1998 році ВООЗ визначила ГГ натще як рівень глюкози в плазмі крові 6,1-6,9 ммоль/л. Пізніше, у 2003 році, АДА знизила ці значення до 5,6- 6,9 ммоль/л, при тому, що рівень глюкози в плазмі крові через 2 години після ПГТТ знаходиться в нормальному діапазоні (<7,8 ммоль/л). ПТГ визначено ВООЗ у 1998 році, як рівень глюкози плазми крові через дві години після ПГТТ 7,8-11,0 ммоль/л. При цьому рівень глюкози плазми крові натще може бути нормальним (< 6,1 ммоль/л) або помірно підвищеним (6,1-6,9 ммоль/л). ПГТТ має деякі недоліки, а саме те, що дослідження займає багато часу, триває більше двох годин, потребує більших матеріальних витрат в порівнянні з визначенням глюкози плазми крові натще. У силу цих причин, АДА рекомендує використання визначення ГГ натще і глікозильованого гемоглобіну (НЬА1с) у якості маркера пре-диабету. Перевагами використання НЬА1с, як діагностичного критерію, є зручність тесту та відтворюваність результатів. При проведенні дослідження не виникає потреби обмежувати прийом їжи, а саме вимірювання не забирає багато часу. ВООЗ використовує НЬА1с > 6,5 % для діагностики ЦД 2 типу. НЬА1с в діапазоні 5,7-6,4 % був запропонований АДА як індикатор підвищеного ризику розвитку ЦД 2 типу па додаток до раніше перерахованих критеріїв пре-діабету: ГГ натще та ПТГ. Проте, ступені збігу між цими трьома маркерами у різних популяцій ще не досліджені. Було встановлено, що поширеність пре-діабету нижче, коли для діагностики використовувався рівень НЬА1с 5,7-6,4 %, ніж ГГ натще або ПТГ. Наприклад, у японських дослідженнях тільки у 6 % обстежених діагностовано пре-діабет, проте, як при використанні критерію ГГ натще у 20 %. Наведені дані базуються на рекомендаціях міжнародних фахових товариств та узагальнюють існуючий на теперішній час світовий досвід спостереження пацієнтів, з метою виявлення порушень вуглеводного обміну.