Особливості застосування імунотерапії при лейкемії

Abstract

Лейкемія є групою небезпечних для життя злоякісних захворювань кровотворної системи, які характеризуються збільшенням кількості клональних лейкоцитів у кістковому мозку та/або в периферичній крові/тканині з подальшим порушенням нормального кровотворення та руйнуванням органів. Лейкемія класифікується за чотирма основними типами, а саме: гострий лімфолейкоз (ГЛЛ), гострий мієлоїдний лейкоз (ГМЛ), хронічний лімфобластний лейкоз (ХЛЛ) і хронічний мієлоїдний лейкоз (ХМЛ), згідно з походженням клітин і стадією зупинки їх дозрівання. Лейкемія вражає людей будь-якого віку. Різні форми захворювання пов’язані з різним віковим розподілом: ГЛЛ найчастіше спостерігається у дітей і рідко діагностується у дорослих, тоді як ГМЛ менш поширений у дітей, але частіше діагностується у літніх людей. ГМЛ є найпоширенішим гострим лейкозом у дорослих. ХМЛ рідко зустрічається у маленьких дітей, ХЛЛ майже виключно діагностується у людей старше 40 років, із середнім віком на момент встановлення діагнозу старше 70 років . Трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин, імунотерапія, вважається найефективнішим методом лікування хворих на лейкемію, однак деякі небажані ефекти обмежують їх застосування та позитивний результат. Основою лікування різних типів лейкемії, особливо ГМЛ, все ще є хіміотерапія, яка в основному не змінилася протягом останніх чотирьох десятиліть, а конкретні методи лікування та їх результати варіюються залежно від віку пацієнта, супутніх захворювань. Але нещодавно кілька проривів в імунотерапії продемонстрували потенціал до викорінення хіміорезистентних стовбурових клітин та забезпечення довгострокової ремісії захворювання, що може дозволити вирішити головні проблеми, що виникають при застосуванні хіміотерапії.