Онкостатин М в патогенезі цукрового діабету 2 типу та предіабету у хворих на гіпертонічну хворобу

Abstract

Нещодавно відкритий онкостатин М належить до сімейства прозапального цитокіну – інтерлейкіну 6 (ІЛ 6). Онкостатин М внаслідок плейотропних ефектів відіграє ключову роль у багатьох фізіологічних та патофізіологічних процесах, що включають запалення, кровоутворення, тканинні реконструкції Мета: визначення плазматичного рівню онкостатину М у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) залежно від наявності у них супутнього предіабету або цукрового діабету (ЦД) 2 типу. Матеріали та методи. Було обстежено 64 пацієнти у віці від 40 до 69 років. Всім хворим було проведено комплексне клінічне обстеження з визначенням показників вуглеводного обміну – глюкози венозної крові натще, пероральний глюкозотолерантний тест (ПГТТ), глікозилірований гемоглобін (HbA1с), інсулін натще та через 2 години після ПГТТ. Концентрацію глюкози в плазмі крові натще та після ПГТТ встановлювали за допомогою ферментативного методу. Визначення концентрації інсуліну натще та після ПГТТ проведено з використанням набору реактивів DRG® Інсулін, (DRG Instruments GmbH, Німеччина). Для визначення рівню онкостатину М був застосований імуноферментний метод. Статистичний аналіз проводили методом непараметричної статистики. Результати представлені у вигляді Ме (Q25-Q75), де Ме – медіана (50-й процентіль), Q25 і Q75 – 25-й і 75-й процентілі. Результати. Хворі на ГХ були розподілені на 2 групи залежно від порушень вуглеводного обміну. У 1 групу включено 34 хворих ГХ з предіабетом, 2 групу склали 30 хворих ГХ з супутнім ЦД 2 типу. Пацієнти 1 групи характеризувалися наступним показниками глікемічного профілю: глюкоза натще 5,55 (5,55-6,13) ммоль/л, глюкоза через 2 години після ПГТТ 7,35 (7,02-8.00) ммоль/л, інсулін натще 24,16 (11,08-26,67) мкОД/мл, інсулін через 2 години після ПГТТ 72,34 (60,82-80,29) мкОД/мл, HbA1с 5,90 (5,20-7,10) %, НОMA – ІР 5,99 (2,34-7,99). Концентрації онкостатину М 25,65 (17,65-30,65) пкг/мл достовірно відрізнялась від показників 2 групи (р <0,001). Показники глікемічного профілю пацієнтів 2 групи: глюкоза натще 6,76 (5,56-7,00) ммоль/л, інсулін натще 24,16 (19,57-27,97) мкОД/мл, HbA1с 7,57 (6,10-9,20) %, НОMA – ІР 7,58 (4,89-9,32). Рівень онкостатину М склав 10,45 (9,16-11,34) пкг/мл. Виявлено достовірні розбіжності між групами за такими показниками, як рівень глюкози та інсуліну натще, рівень HbA1с статистично достовірно відрізнявся, набував максимального значення у хворих ГХ та ЦД 2 типу та знижувався у хворих ГХ з предіабетом, (p<0,001). Виявлені достовірні кореляційні зв'язки між онкостатином М та рівнем глюкози натще (R=0,35; р<0,05), а також між вмістом онкостатину М та інсуліну після ПГТТ (R=-0,34; р<0,05) в групі хворих ГХ з предіабетом. Висновки. Рівень онкостатину М виявився підвищений у хворих на гіпертонічну хворобу з предіабетом порівняно з хворими на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу. Зменшення рівня онкостатину М у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу можливо пояснюється з одного боку подвійними ефектами сімейства ІЛ-6, представники якого чи сприяють розвитку ІР, чи навпаки покращують чутливість тканин до дії інсуліну.